Покритонасінні, однодольні
Magnoliophyta (Angiospermae), Liliopsida
ЦИНГЕРіЯ
БіБЕРШТЕЙНА
Zingeria biebersteiniana (Claus) P.Smirn.
(Z. trichopoda (Boiss.) P.Smirn. subsp.
biebersteiniana (Claus) M.Dogan, comb. illeg.;
Agrostis biebersteiniana Claus)
Родина Тонконогові (Злакові) -- Poaceae
(Gramineae)
Природоохоронний статус виду
Зниклий в природі.
Наукове значення
Ендемік Сх. Європи з диз`юнктивним ареа
лом. Має найнижче серед злаків число хро
мосом (2n=4), є перспективним модельним
видом для молекулярногенетичних дослід
жень.
Ареал виду та його поширення в Україні
короткими волосками. Закінчує розвиток до
Приурочений до солонцюватих глинистих і
Приводиться з небагатьох ізольованих міс
кінця червня. Розмножується насінням.
супіщаних западин серед степу. Чисельність
цезнаходжень в Нижньому Поволжжі і на
особин в популяціях сильно коливається
Пн. Кавказі (окол. Кисловодська). Відомий
Режим збереження популяцій та заходи
залежно від погодних умов року. Ксероме
один гербарний зразок з гербарію Траутфет
з охорони
зофіт.
тера, зібраний в Криму, але більше ніколи не
В Нікітському ботанічному саду -- ННЦ УААН
збирався. Адм. регіон: Кр.
Загальна біоморфологічна характеристика
розпочаті роботи з відновлення виду в Кри
Чисельність та структура популяцій
му. Заборонено, в разі знаходження виду,
Терофіт. Ефемерний однорічник, стебла пря
порушення умов його зростання.
мостоячі 1030 см заввишки. Листові плас
Немає даних. Зроблені спроби пошуку не
тинки 0,52 мм завширшки, плоскі, голі. Во
увінчалися успіхом. Можливо, наводився
Розмноження та розведення у спеціально
лоті крупні (620 см), широко розкидисті, з
помилково.
створених умовах
дрібними (0,10,2 см) одноквітковими коло
Причини зміни чисельності
Відомостей немає.
сками на довгих (0,31,1 см) і тонких ніжках,
які сильно відхиляються від осей гілочок во
Не встановлені.
Господарське та комерційне значення
лоті; колоскові луски дорівнюють колоскам;
Умови місцезростання
Декоративний.
нижні квіткові луски трохи коротші за колос
ки, яйцеподібні, безості, густо покриті дуже
Розповсюджується по типу перекотиполеČ.
Основні джерела інформації
Злаки Украины, 1977; Коцеруба, 2001; ЧКУ, 1996.
Автор: В.В. Корженевський
Фото: В.В. Корженевський
266
